2.5. СПРОЩЕННЯ ГРУП ПРИГОЛОСНИХ
Спрощення у групах приголосних – це фонетичне явище, яке полягає у втраті одного із кількох приголосних звуків, що збігаються під час словотворення чи словозміни й утруднюють вимову. Здебільшого спрощення приголосних засвідчується сучасним українським правописом.
| Відбувається на письмі | Не відбувається на письмі |
|---|
- у групах приголосних -ждн-, -здн-, -стл-, -стн-: тижневий (хоч тиждень), чесний (хоч честь), проїзний (хоч проїзд), щасливий (хоч щастя);
- у групах приголосних -зкн-, -скн- за дієслівного словотворення: бризнути (хоч бризк), тріснути (хоч тріск);
- у групі приголосних -слн-: умисний (хоч мисль), ремісник (хоч ремесло);
- у словах давньоруського походження із групами приголосних -стц-, -лнц-, -рдц-, -рнч-, -сткл-: місце (із мҍстьце), сонце (із сълньце), серце (із сьрдьце), гончар (із гърньчарь), скло (із стькло).
|
- у словах: кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, зап’ястний, хворостняк, тоскно, скнара, скніти, шістнадцять, шістсот, випускний, пропускний, рискнути, вискнути;
- у прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження за допомогою суфіксів -н-, -ськ-: аванпостний, баластний, контрастний, компостний, форпостний, студентський;
- у формах давального і місцевого відмінка однини іменників жіночого роду
І відміни: хустці, невістці, частці, повістці.
|
Немає коментарів:
Дописати коментар