ПІДГОТОВКА ДО ЗНО

2.6. ПОЗНАЧЕННЯ НА ПИСЬМІ ПОДОВЖЕНИХ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

У сучасній українській літературній мові довгі приголосні звуки позначають на письмі двома однаковими літерами, що зумовлено:
1) збігом приголосних на межі морфем (значущих частин слова): осінній, заввишки, туманний;
2) прогресивною асиміляцією, тобто уподібненням давнього суфіксального [й] до
попереднього приголосного: колосся, миттю, ллється.

Подвоюються	Приклади
приголосні на стику: двох префіксів префікса і кореня кореня і суфікса двох суфіксів основи дієслова і постфікса -ся частин складноскороченого слова	возз’єднати безземельний годинник письменник розрісся юннат – юний натураліст, міськком – міський комітет
н у наголошених прикметникових та прислівникових суфіксах -éнн-, -áнн-, (-я́нн-), але без наголосу пишемо -ен-, -ан-, (-ян-)	числéнний, свящéнний, незрівня́нний, невблагáнний незчи́слений, невблáганий
приголосні у словах та їх похідних	бовван, ввічливий, Ганна, лляний, овва, ссати

Не подвоюються	Приклади
н у дієприкметникових суфіксах	вихований, сказаний, зроблений
н у прикметниках, утворених від іменників за допомогою суфіксів -ан-, -ин-, -ін-	морквяний, бджолиний, зміїний
н у прикметниках	шалений, жаданий, довгожданий, буквений, потомствений, насильствений, навіжений, студений, скажений, даний, піщаний, олов’яний, скляний
приголосні у словах	отой, отут, отак, отам, отепер, отоді, оцей

Подовжуються	Приклади
м’які та напівпом’якшені приголосні звуки [д'], [т'], [з'], [с'], [ц'], [л'], [н'], [ж’], [ч’], [ш’] між голосними: в іменниках середнього роду ІІ відміни (крім родового відмінка множини) в окремих іменниках чоловічого та жіночого роду І відміни перед закінченням -я в орудному відмінку іменників жіночого роду однини ІІІ відміни у деяких прислівниках	зілля, збіжжя, угіддя стаття, рілля, Ілля розкішшю, тінню, віссю навмання, попідвіконню, зрання, попідтинню, спросоння
звук [л'] в особових формах дієслова лити та в похідних дієсловах	ллю, виллють, зіллєш

Не подовжуються	Приклади
приголосні [д'], [т'], [з'], [с'], [ц'], [л'], [н'], [ж’], [ч’], [ш’] у позиції між приголосним і голосним	повістю, пригорщю, щастя, радістю
губні тверді приголосні [б], [п], [в], [м], [ф] та [р]	ім’я, матір’ю, верф’ю
приголосні у числівниках	третя, третє та ін.
приголосні у словах	кутя, попадя, свиня

Запам’ятай! 
Подовження відбувається за трьох умов: 
1) подовжуватися можуть зубні та шиплячі приголосні звуки; 
2) якщо вони м’які та напівпом’якшені; 
3) у позиції між двома голосними. 
Якщо хоч одна з умов не виконується, подовження не відбувається. 

Запам’ятай! 

вáрений - варéний
пéчений - печéний
тóвчений - товчéний
сýшений - сушéний
свя́чений - свячéний

ПІДГОТОВКА ДО ЗНО

2.5. СПРОЩЕННЯ ГРУП ПРИГОЛОСНИХ

Спрощення у групах приголосних – це фонетичне явище, яке полягає у втраті одного із кількох приголосних звуків, що збігаються під час словотворення чи словозміни й утруднюють вимову. Здебільшого спрощення приголосних засвідчується сучасним українським правописом.

Відбувається на письмі

Не відбувається на письмі

у групах приголосних -ждн-, -здн-, -стл-, -стн-: тижневий (хоч тиждень), чесний (хоч честь), проїзний (хоч проїзд), щасливий (хоч щастя); у групах приголосних -зкн-, -скн- за дієслівного словотворення: бризнути (хоч бризк), тріснути (хоч тріск); у групі приголосних -слн-: умисний (хоч мисль), ремісник (хоч ремесло); у словах давньоруського походження із групами приголосних -стц-, -лнц-, -рдц-, -рнч-, -сткл-: місце (із мҍстьце), сонце (із сълньце), серце (із сьрдьце), гончар (із гърньчарь), скло (із стькло).

у словах: кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, зап’ястний, хворостняк, тоскно, скнара, скніти, шістнадцять, шістсот, випускний, пропускний, рискнути, вискнути; у прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження за допомогою суфіксів -н-, -ськ-: аванпостний, баластний, контрастний, компостний, форпостний, студентський; у формах давального і місцевого відмінка однини іменників жіночого роду І відміни: хустці, невістці, частці, повістці.

ПІДГОТОВКА ДО ЗНО

2.4. УЖИВАННЯ АПОСТРОФА

Апостроф (’) – це надрядковий графічний знак, який слугує для позначення на письмі
роздільної вимови губних приголосних (б, п, в, м, ф), р та к (у прізвищах та іменах)
перед я, ю, є, ї.

Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї

Правила	Приклади
після літер б, п, в, м, ф, що позначають губні тверді приголосні звуки, якщо перед ними немає кореневого приголосного (крім р)	рум’яний, солов’їний, верб’я, реп’ях, арф’яр
після р у кінці складу	узгір’я, пір’їна, матір’ю
після префіксів, що закінчуються на твердий приголосний	з’єднати, під’їхати, роз’яснити
після к у слові Лук’ян та в похідних словах	Лук’янівка, Лук’яненко, Лук’янчук
у складних словах, перша частина яких закінчується на твердий приголосний	двох’ядерні, пан’європейський, пів’ящика, дит’ясла

Апостроф не ставиться

Правила	Приклади
після літер б, п, в, м, ф, якщо перед ними стоїть інший (крім р) приголосний, що належить до кореня	святковий, тьмяний, різьбяр, мавпячий, морквяний
після р, що позначає м’який приголосний на початку складу	порятунок, буряк, рясний, крюк, буряно, бурячиння
після префіксів із кінцевим приголосним перед і, е, а, о, у	безіменний, зекономити, зуміти

Ставиться перед я, ю, є, ї

Не ставиться

після літер б, п, в, м, ф, що позначають губні тверді приголосні звуки, якщо перед ними немає кореневого приголосного (крім р): рум’яний, солов’їний, верб’я, реп’ях, арф’яр; після р у кінці складу: узгір’я, пір’їна, матір’ю; після префіксів, що закінчуються на твердий приголосний: з’єднати, під’їхати, роз’яснити; після к у слові Лук’ян та в похідних словах: Лук’янівка, Лук’яненко, Лук’янчук; у складних словах, перша частина яких закінчується на твердий приголосний: двох’ядерні, пан’європейський (але пан-Європейський), пів’ящика, дит’ясла.

після літер б, п, в, м, ф, якщо перед ними стоїть інший (крім р) приголосний, що належить до кореня: святковий, тьмяний, морквяний, мавпячий, різьбяр; після р, що позначає м’який приголосний на початку складу: порятунок, буряк, рясний, крюк; після префіксів із кінцевим приголосним перед і, е, а, о, у: безіменний, зекономити, зуміти.

ПІДГОТОВКА ДО ЗНО

2.3. ПРАВОПИС М’ЯКОГО ЗНАКА

Знак м’якшення (ь) – це літера української абетки, яка, самостійно не позначаючи звука, слугує для передання м’якості попереднього приголосного.

Пишеться

Не пишеться

після літер д, т, з, с, ц, л, н („Де ти з’їси ці лини”) у кінці слова та складу: молодь, біль, колись, близько, батько; після літер, що позначають м’які приголосні звуки в середині складу перед о: дзьоб, сьомий, тьохкати, пасльоновий; у прикметникових суфіксах -ськ-, -цьк-, -зьк-: вузький, український, ткацький; після літери н у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: рученька, голівонька, тихесенький, тонюсінький, повнісінький; у буквосполученнях льц, ньц, ньч, льч, що походять із льк, ньк: ляльці, ляльчин (лялька), бриньчати (бренькіт); після літери л перед наступним м’яким приголосним: рибальський, учительський, мотальня; у формах родового відмінка множини іменників жіночого роду м’якої групи І відміни: книгарень, крамниць, земель, жаровень; у формах родового відмінка множини іменників середнього роду на -нн(я), -ц(е): знань, місць, сердець (серць); у формах дійсного та наказового способу дієслів після літер д, т, з, с, ц, л, н: тратьте, будьмо, здається.

після літер, що позначають губні та шиплячі звуки: степ, плач, сімсот; після р у кінці слова та складу: лікар, вірте (алеГорький); між двома однаковими літерами, що позначають м’які подовжені приголосні: галуззя, приладдя, знання; між двома м’якими приголосними, м’якість першого з них виникає як результат впливу подальшого м’якого приголосного: вінця, майбутнє, ніжність, сміх; у буквосполученнях лц, нц, нч, лч, що походять із лк, нк: спілці (спілка), матінці, матінчин (матінка); після н перед шиплячими та суфіксами -ськ-, -ств-: інший, тонший, Уманщина, громадянство; у словах баский, боязкий, в’язкий, дерзкий, жаский, ковзкий, плаский (плоский), порский, різкий та в похідних утвореннях, оскільки -зк-, -ск- у цих словах не суфікси; після л в іменникових суфіксах -алн(о), -илн(о): ціпилно, держално, пужално (але держальце, пужальце); після д, т, н перед суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин: Радчук, Гринчишин, безбатченко; після літери ц в окремих вигуках та словах іншомовного походження: клац, бац, буц, гоц, абзац.

Запам’ятай! 
Тьмяний, різьбяр, різьба, бриньчати, бренькіт, нянька, ненька, донька та похідні від них.. 

ПІДГОТОВКА ДО ЗНО

2. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

Графіка (від грец. graphikos – письмовий, зображений) – розділ науки про мову, який вивчає сукупність умовних знаків при передачі на письмі усного мовлення.

Запам’ятай! 
До графічних знаків належать: букви алфавіту, апостроф (’), знак наголосу (´), дефіс ( - ),
крапка ( . ), знак питання ( ? ), знак оклику ( ! ), кома ( , ), тире ( – ), лапки („”), дужки ( ( ) ), три крапки (...) та інші.

Орфографія (від грец. orthos – прямий, правильний, рівний і grapho – пишу) – розділ мовознавства, який вивчає систему правил передавання звукової мови (слів і форм) на письмі. Орфографія як система написань у буквенному письмі містить кілька розділів, кожен з яких є сукупністю правил, що базуються на певних принципах (позначення звуків мови буквами), написання слів окремо, разом чи через дефіс; уживання великої літери; графічне скорочення слів; правопис запозичених слів.

Орфограма – унормоване написання, що відповідає чинним правилам правопису.

Шевченківські дні

«Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами…»

            В історії завжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє людство, до яких належить й ім’я великого українського поета Т. Г. Шевченка. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народів. І сьогодні, живучи у вільній державі, ми з гордістю згадуємо Великого Кобзаря.

            Традиційно березень розпочинається Шевченківськими днями, бо

                                               «Навесні, коли тануть сніги

                                                І на рясті засяє веселка,

                                               Повні сили й нової снаги

                                               Ми вшануємо пам’ять Шевченка»

            У ДНЗ «Теофіпольський ПАПЛ» вшанування пам’яті Т. Г. Шевченка розпочалося урочистою лінійкою, приуроченій до Дня народження Кобзаря, на якій учні познайомилися із заходами, які проходили в ліцеї.

            В кабінеті рідної мови була організована виставка «Скарбниця творчості Т. Г. Шевченка». На інформаційному стенді учні знайшли цікаву інформацію про життя і творчість поета. Для учнів усіх груп був проведений лекторій « Шевченко - син українського народу» і продемонстровано документальний фільм про цікаві факти життя Т. Шевченка.

            Дуже цікаво пройшов відкритий урок – телепередача «Тарас Шевченко – сучасний і вічний» у 23 групі. Метою якого було актуалізувати знання учнів про життєвий і творчий шлях Т. Г. Шевченка і продемонструвати сучасне звучання Шевченкової поезії.

            Протягом Шевченківських днів на уроках української літератури були проведені бібліографічні хвилинки, присвячені вшануванню життя та творчості поета.

            Також дуже гарно пройшов конкурс виразного читання віршів «Шануємо пам’ять Великого Кобзаря» для учнів ліцею. Особливо показали свої здібності у декламуванні віршів Козуб Юлія, Гайдай Галина, Щур Олена, Юзвик Сергій, Близнюк Клавдія, Бабич Анна, Снігур Людмила, Лавренчук Олена, Чайка Світлана.

            Весь період вшанування пам’яті Великого Кобзаря пройшов на високому рівні, серце кожного учня сповнилося світлими почуттями любові, поваги й безмежної вдячності Великому Кобзареві.                                                    

 Тиждень української мови

Українська мова.

Валентин Бичко

Мово моя українська —
Батьківська, материнська,
Я тебе знаю невивчену —
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів прикликану,
Не з словників насмикану,
Ти у мені із кореня —
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси прокована,
В чистій воді смакована.
Смутком багать продимлена
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров’ю моєю змішана
І аж до склону залишена
В серці моїм.
Ти звеш сюди
Добрих людей до бесіди.
Бесідо ж моя щирая,
Всіх я до тебе запрошую.
Тільки у вас я вірую,
Люди мої хорошії!

9 листопада – День писемності. Цю дату відзначає уся Україна.

Віддаємо шану мові і ми , провівши тиждень української мови в стінах нашого навчального закладу.

Свято розпочалося з інформаційної лінійки та написанням диктанту національної єдності для усіх бажаючих перевірити свої знання .

10 листопада в ліцеї пройшов перший етап Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика. Переможцем конкурсу стала учениця 33 групи – Козуб Юлія .

11 листопада розпочався мовно – літературний конкурс учнівської та студентської молоді ім. Тараса Шевченка . Переможцем стала Єрмак Каріна – учениця 33 групи .

12 листопада було проведено конкурс “Прекрасне слово і душа у мові рідній воз’єдналось”. Умовою конкурсу було знання крилатих висловів про мову , фрагменти творів українських класиків .

На заключення тижня демонструвалися короткометражні фільми “Кирило і Мефодій – просвітителі  слов’ян ”, “Рівноапостольні Кирило і Мефодій”.

Книжково – ілюстративна виставка оформлена в кабінеті української мови і літературі “Минуле відкриває таємниці ” доповнила цей тиждень новими враженнями .